Голодомор 1932-1933 років – акт геноциду українського народу  шляхом створення штучного масового голоду через колективізацію в Україні й на Кубані у великих масштабах.

В 1932-1933 роках в Україні й на Кубані, на відміну від інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, голод був навмисне спрямований проти української нації як такої, викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР , розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

За оцінками демографів, загальна кількість жертв Голодомору становить 3 – 7 мільйонів осіб в Україні.

Спланована конфіскація врожаю зернових та всіх інших харчових продуктів у селян, представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років, безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання.

 Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.

В НКПФК провели класну годину, яка присвячена річниці голодомору 1932-1933 років, провели хвилину мовчання.