2026 рік у Херсонській області оголошено роком Дніпрової Чайки.

1 листопада 1861 року вона народилась, а 13 березня 1927 року закінчилось її земне життя. До вшанування пам’яті письменниці викладач української мови та літератури Говорун С.М. провела заняття, на яких розповіла про херсонську майстриню слова, зачитувала уривки з творів, розкрила зміст псевдоніма Дніпрової Чайки.

Сьогодні хочеться згадати про жінку, чиє ім’я звучить як шепіт хвиль, але за ним ховається неймовірна сила духу. Людмила Василевська, яку ми знаємо як Дніпрову Чайку, – це не просто сторінка в підручнику літератури.

Вона самодостатня, цілеспрямована особистість, яка випередила свій час:

• Майстриня слова: писала тонкі поезії в прозі, які й сьогодні читаються як сценарії до атмосферних фільмів.
• Творчий тандем: саме вона написала лібрето до дитячих опер Миколи Лисенка («Коза-Дереза», «Пан Коцький»), на яких виросло не одне покоління.
• Душа Півдня: її творчість просякнута Херсонщиною та Одещиною. Вона вміла описувати природу так, ніби ви відчуваєте солоний присмак моря на губах.

Дніпрова Чайка була не лише літераторкою, а й активною громадською діячкою, яка попри переслідування та обшуки залишалася вірною своєму корінню. Вона довела, що можна бути водночас ніжною поеткою і незламною особистістю.

«Чайка літає, бурі шукає, над морем синім крильця простягає…»

Сьогодні її творчість – це наше джерело сили та ідентичності.