У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі. Ми співчуваємо цьому болю, ім’я якому ГОЛОКОСТ.

«Події, які відбувалися під час Голокосту, завжди слугуватимуть людям пересторогою про небезпеку – ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 2005 року, якою запроваджено пам’ятну дату.

Утім, сьогодні ми бачимо, що пасивна пам’ять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.

Бабин Яр – символ Голокосту в Україні під час другої світової війни… Першого  березня 2022 року, через вісім десятиліть після масованих розстрілів, а потім спалення тіл, щоб замести сліди, світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру, тільки внаслідок рашистської ракетної атаки…

Дробицький Яр у Харкові – відоме місце масових розстрілів цивільного населення у 1939-1945 роках XX століття, де поховано за різними оцінками від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У пам’ять про цю трагедію в 2012 році на цьому місці відкрили меморіал. У 2022 році в нього влучили російські снаряди…

Люди, які пережили Голокост і нацистські концтабори смерті в XX столітті, стали жертвами рашизму у 21-му: Ванда Об’єдкова, жителька Маріуполя, переховуючись від нацистів у міських підвалах, вижила, а 4 квітня 2022 року, через 80 років поспіль, загинула від російської авіації…

Борис Романченко, колишній в’язень Бухенвальду, після війни опікувався збереженням пам’яті про нацистські злочини. Передавав свої знання майбутнім поколінням, але загинув він не від катувань у нацистській в’язниці, а у власній квартирі 18 березня 2022 року від смертоносної зброї рашистів…

Йому було 96 років!

Світове товариство здригнеться, коли почнуть відкриватися факти і підтвердження всіх злодіянь рашистів у справжніх масштабах!

На жаль, цим втратам вже ніяк не запобігти… Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться!