Двадцятому ювілею Всесвітнього дня вишиванки, який був започаткований студенткою Чернівецького державного університету Лесею Воронюк для збереження українських традицій, було присвячене свято у фаховому коледжі!

Вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами – оберегами роду. Вишиванка не просто сорочка, а код нації! Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, традиції і звичаї..- це все родовідна пам’ять, наші символи, історія. Тож i не уявляємо ми доброї батьківської хати без прикрас: вишиванок i рушників – витворів народного мистецтва.

Народне мистецтво, яке передавалося із покоління в покоління століттями, завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури далекого минулого. Саме з батьківської хати починається пізнання світу.

Майже кожна область, кожен регіон, часто і окремі села, від матері до дочки передавали свої узори. Тому за кольором , орнаментом вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення. Здебільшого в Україні переважали вишивки червоними та чорними нитками. Вишиванням займалися кожну вільну хвилину, на вечорницях і в досвітках, довгими осінньо-зимовими вечорами.

На заході, яке підготували старости фахового коледжу, присутні подивилися багато візерунків української вишивки і запустили акцію «Вишита стрічка пам’яті» на знак вшанування полеглих захисників та захисниць: «Вшановуємо і щиро дякуємо полеглим захисникам України»…

Ми повинні пам’ятати це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Закінчився захід хвилиною мовчання і музичною композицією «Україна» у виконанні ансамблю бандуристів.

#ХерсонДеньВишиванки26.